Бути ситим до смерті
Як ти думаєш, який собака найнебезпечніший?
Тренер із карате був людиною розумною і відразу зрозумів, що в запитанні є якийсь підступ. Тому відповів обережно:
— Я не дуже розбираюся в собаках, але, мабуть, якийсь міцний, важкий пес.
Він почав називати ротвейлерів, німецьких догів та інші великі породи.
Кінолог ледь усміхнувся. Не насмішкувато, не намагаючись показати, що співрозмовник нічого не розуміє. І сказав:
— Малінуа. Бельгійська вівчарка.
Коли тренер побачив фотографії цього собаки, він навіть обурився. Собака невеликий, сухорлявий, худорлявий і зовні зовсім не справляє враження якогось страшного звіра.
Тоді кінолог пояснив йому одну просту річ.
Щоб збити людину з ніг, потрібні два чинники: вага і швидкість. Якщо вдарити людину двадцятикілограмовою подушкою, вона може збити її з ніг уже завдяки своїй вазі. Але як маленька куля, що важить зовсім небагато, може збити людину? Для цього її потрібно розігнати до величезної швидкості.
Саме це й робить малінуа таким небезпечним.
Але небезпека не лише в тому, що цей собака може збити людину з ніг. Він дуже швидкий, здатний долати перешкоди, видиратися на стіни й дерева, проходити там, де великому й важкому собаці вже складно. Від нього практично неможливо просто втекти. Цього не скажеш про важких собак — ротвейлера, кане-корсо чи німецького дога.
Днями я зустрів на вулиці жінку з бельгійською вівчаркою.
Собаку так перегодували, що він виглядав як сосиска на ніжках. Він не те що бігати — навіть ходив важко й дихав із зусиллям. Було видно, як він розставляє лапи, як важко йому рухатися і яке навантаження припадає на суглоби.
Я дивився на нього й думав: усередині нього все ще живе малінуа.
Його внутрішня природа, напевно, все ще прагне бігти, наздоганяти, стрибати, шукати, винюхувати, видиратися, кусати, виконувати завдання. Але фізичний стан уже практично не дозволяє йому робити те, для чого він створений.
Бельгійській вівчарці потрібна активність. Їй потрібно бігати, стрибати, шукати, наздоганяти, працювати. А коли замість цього з’являється спокійне, сонливе життя і постійно повна миска корму, поступово руйнуються і дисципліна, і сама природа цього собаки.
Рав Алекс навчав, що один із видів випробування, а іноді й прокляття, — це «ора»: коли людині дається настільки багато доброго, що вона вже не помічає, як саме надмір починає руйнувати її зсередини.
Не завжди випробування приходить через нестачу, біль чи нужду. Іноді людину випробовують ситістю, достатком, спокоєм і надлишком. Усе виглядає як благословення: усього вистачає, чаша повна, нічого не потрібно здобувати через боротьбу. Але саме тут людина може не встояти.
Можна витримати голод і не витримати ситості. Можна витримати нужду й не витримати достатку. Можна витримати боротьбу і зламатися, коли боротися вже начебто немає за що.
Та перегодована малінуа так сильно запам’яталася мені. Усередині неї все ще залишалася природа собаки, створеного бігати, шукати, стрибати, наздоганяти й працювати. Але надмір їжі та нестача руху вже практично позбавили її можливості бути самою собою.
Можна бути ситим до смерті.
Стежте уважно, щоб ваша ситість не стала вашим ворогом. Щоб навіть у повному достатку й надлишку ви не втратили темпу, дисципліни та природи вашої внутрішньої людини.
Не дайте себе вбити методом перегодовування.
