Ось поставили запитання: що таке кліпа? А точніше, що таке кліпот? Запитання цікаве, бо за цими поняттями криється одна з важливих ідей каббали, яка допомагає зрозуміти не лише устрій духовних світів, а й те, яким чином Божественна присутність проявляється в нашому матеріальному світі.
Почнімо з самого слова. Кліпа (קְלִיפָּה) у перекладі з івриту означає «шкірка» або «шкаралупа», а кліпот (קְלִיפּוֹת) — це множина. У каббалістичній традиції так називають сили або стани, які приховують Божественне світло. Але тут необхідно зробити важливе уточнення. Було б надто примітивно уявляти кліпот виключно як якісь злі сили, що ведуть самостійну боротьбу проти Бога. В юдейському розумінні світобудови немає двох незалежних начал, добра і зла, які протистоять одне одному на рівних. Усе суще отримує можливість існувати завдяки Богові. Тому навіть те, що приховує Божественне світло, не перебуває поза межами Його влади.
Виникає цілком закономірне запитання: якщо Бог бажає відкритися людині, навіщо взагалі потрібно щось приховувати? Чому не можна створити світ, у якому Божественна присутність була б очевидною для кожного?
Річ у тім, що приховання не завжди є чимось негативним. Іноді воно необхідне для того, щоб зберегти те, що знаходиться всередині. Ба більше, саме завдяки певному ступеню приховання стає можливим самостійне існування створеного світу. Якби Божественне світло розкривалося в усій своїй повноті, не залишаючи жодного простору для самостійного сприйняття, то зникла б сама можливість людського вибору, духовного пошуку та поступового наближення до Бога.
Щоб зрозуміти цю ідею, каббалістична традиція використовує дуже простий і наочний образ — волоський горіх.
Уявіть собі волоський горіх не таким, яким ми звикли бачити його в магазині, а таким, яким він росте на дереві. Перш ніж дістатися до їстівного ядра, нам необхідно пройти крізь кілька зовсім різних оболонок.
Спочатку ми бачимо зелену зовнішню шкірку. Вона повністю закриває горіх, і за її зовнішнім виглядом неможливо безпосередньо побачити те, що знаходиться всередині. Ця оболонка захищає плід, що розвивається, але сама по собі не є тією їжею, заради якої ми збираємо горіх.
Потім під нею виявляється тверда дерев’яниста шкаралупа. Вона теж неїстівна і теж приховує ядро. Але якщо замислитися, саме завдяки цій шкаралупі ніжний вміст горіха може зберегтися. Те, що перешкоджає нашому безпосередньому доступу до плоду, водночас виконує необхідну захисну функцію.
Коли ми розколюємо шкаралупу, то виявляємо всередині перегородки, що розділяють частини ядра. Це ще один рівень оболонки, який необхідно подолати, щоб дістатися до їстівної частини.
І нарешті, саме ядро вкрите тонкою коричневою плівкою. Але тут виникає принципова відмінність. Ця плівка теж є оболонкою, проте її не обов’язково видаляти. Вона їстівна разом із самим ядром.
Саме цей образ дозволяє наблизитися до розуміння відмінності між видами кліпот.
У каббалі йдеться про три цілком нечисті кліпот і про особливу четверту категорію, яка називається кліпат нога — «сяйлива оболонка». Перші три позначають такі стани приховання, які не можна просто перетворити на святість шляхом звичайного використання. Їх необхідно відкинути або подолати. Кліпат нога влаштована інакше: вона являє собою змішану область, у якій присутня можливість як духовного піднесення, так і падіння.
У цьому і полягає її особливість. Вона не є святістю сама по собі, але може бути звернена до святості.
Наприклад, людина їсть звичайну їжу. Сам процес харчування ще не робить її духовно піднесеною. Вона може їсти виключно заради задоволення, не замислюючись ні про що інше. Але та сама їжа може дати їй сили для навчання, допомоги іншій людині, виконання заповідей і добрих справ. Матеріальна річ залишається тією самою, проте її місце в житті людини змінюється залежно від того, заради чого і яким чином вона її використовує.
Це один із практичних сенсів поняття кліпат нога. Матеріальний світ не слід сприймати як щось початково вороже Богові. Навпаки, у ньому закладено можливості розкриття Божественної присутності. Але ці можливості не реалізуються автоматично. Людині необхідно навчитися правильно користуватися тим, що їй дано.
І тут ми повертаємося до нашого волоського горіха. Його ядро за своєю формою справді нагадує людський мозок. Звісно, це не наукове доведення якихось духовних істин, але як символ такий образ дуже виразний. Він дозволяє пов’язати уявлення про приховану всередині плоду життєву силу з ідеєю Божественної мудрості, завдяки якій існує світ.
Адже ми зазвичай сприймаємо їжу як щось цілком буденне. Людина з’їдає горіх, і її організм видобуває з нього необхідні речовини та енергію. Ми практично не замислюємося над неймовірною складністю процесів, які роблять це можливим. Для каббалістичного мислення сама впорядкованість природи, її здатність підтримувати життя і відтворювати найскладніші процеси вже є приводом говорити про Божественну мудрість, присутню у творінні.
Але ця мудрість не лежить на поверхні. Ми бачимо зовнішні форми, фізичні властивості, матеріальні процеси. Щоб виявити за ними глибший сенс, потрібна певна внутрішня праця.
Тому кліпа — це не просто перешкода, яку необхідно знищити. Це ще й вказівка на те, що видимий бік дійсності не вичерпує її змісту.
Проте було б помилкою зробити звідси висновок, що будь-яку оболонку потрібно зберігати або що будь-яке зло можна виправдати його гаданою захисною функцією. Каббала якраз розрізняє ті форми приховання, які можна перетворити, і ті, від яких людина повинна відмовитися. Не все, що існує у світі, призначене для безпосереднього використання. Іноді духовна праця полягає в тому, щоб розкрити приховану можливість добра, а іноді — у тому, щоб не допустити зла у власне життя.
Отже, поняття кліпот допомагає нам побачити важливу особливість людського існування. Ми живемо у світі, де Божественна присутність не завжди очевидна. Але це не означає, що Бог відсутній. Це означає, що між зовнішнім сприйняттям дійсності та її внутрішнім духовним змістом існує певна дистанція.
І завдання людини полягає не в тому, щоб заперечувати матеріальний світ або шукати Бога виключно поза його межами, а в тому, щоб навчитися розрізняти, де оболонка лише приховує зміст, де вона захищає його, а де сама може стати частиною розкриття святості.
Адже, повертаючись до нашого горіха, важливо розуміти просту річ: шкаралупа існує не заради самої шкаралупи. Її призначення пов’язане з тим, що знаходиться всередині.
І так само сенс духовної праці людини полягає не в нескінченній боротьбі із зовнішніми оболонками, а в розкритті того Божественного змісту, який за ними прихований.
